Авторизация
×

Логин (e-mail)

Пароль

Интерактивные истории, текстовые игры и квесты
Гиперкнига

Библиотека    Блог

Запустить

Івасик Телесик планує наступну подорож. Несподівано він отримує запрошення від Суботика відвідати Берлін і подивитись Німеччину.

Подорож з України до Німеччини

Івасик Телесик міркував над тим, куди йому податися у мандри цього разу. Враження від поїздки до Японії були чудові, але тепер Телесику хотілося чогось нового. Він роздумував про Африку і гіпопотамів, про Америку та динозаврів, про... Аж тут його думки урвав дзвінок смартфона. Там було повідомлення: "Якщо тобі не весело і нудно - приїжджай до Німеччини! Твій Суботик".

"Це чудова ідея!" подумав Телесик і негайно зібрався у подорож. І ось, однієї чудової суботи, літак авіакомпанії Gusy Lebedi приземлився в аеропорту Берліна. Телесик поправив свою вишиванку, перевірив чи заряджений його фотоапарат, і у джинсах і кросівках вибіг до аеропорту.

У залі очікування він побачив смішного рудоволосого чоловічка у водолазному костюмі, геть усього поцяткованого зеленим ластовинням, з п'ятачком і широкою посмішкою на обличчі.

- Guten tag, Телесику! Ласкаво просимо до Німеччини!

- Доброго дня, Суботику! Радий тебе бачити! Куди ми тепер відправимося?

Суботик посміхнувся ще ширше:

- Куди тільки забажаєш! Тільки не забувай говорити "будь-ласка, Суботику", бо інакше я не слухатимусь!

Телесик ненадовго задумався, згадуючи що він читав про Німеччину і Берлін в інтернеті і вирішивши, сказав:

- Тоді, Суботику, будь-ласка, підемо до...

... знаменитих Бранденбурзьких воріт!

... найбільшого парку у Берліні!

Телесик з Суботиком опинились перед чудвою спорудою. Поки Телесик захоплено фотографував квадригу на самому вершечку арки з колонами, Суботик розповідав:

- Колись ці ворота були закриті. Велика Берлінська стіна розділяла Берлін на західний і східний Берлін і люди не могли пройти до воріт, а коли вона впала - Бранденбурзькі ворота стали уособленням об'єднаної Німеччини. Подивись, як зараз тут гарно!

Телесик кивнув, трохи задумався, і сказав:

- А що це за вулиця за ними? Може, підемо туди?

- Справді гарно... Але як ти здогадався, що я хочу вирушити у мандри?

Телесик і Суботик прогулювалися величезним парком Берліна.

- Це найбільший парк з усіх у Берліні, він називається Тіргартен. Він має млощу у 210 гектарів. Це менше ніж Центральний парк у Нью-Йорку але більше ніж Гайд-парк у Лондоні.

Телесик фотографував особливо живописні місця та памятники. Важко було навіть повірити, що ця вся зелень буяє посеред величезного міста.

- А у Берліні є ще парки?

- Так, є невеликий парк Люстгартен, де розташований Берлінський собор. Люстгартен - це парк для відпочинку і розваг, як це здавна було заведено у берлінців. А у Тіргартені є вхід до знаменитого Берлінського Зоопарку.

- Зоопарк? Мені подобаються зоопарки! Будь-ласка, Суботику, ходімо до Зоопарку!

- Цікаво було б подивитись на собор... Будь-ласка, Суботику, відведи мене до Берлінського собору!

Суботик дістав із повітря невеликий папірець і простяг його Телесику. Той взяв і уважно подивився на нього.

- Це латинські букви? Бо щось я нічого не розберу!

- Це називається готичним письмом. Або готичним шрифтом. Тут написана цитата видатного німецького філософа Іммануїла Канта готичним шрифтом Старий Швабахер. Читати справді важко, але погодься, дуже красиво написано!

- Справді красиво!

- Так! Такі букви вигадали німецькі монахи-переписувачі ще з часів Середньовіччя!

- А про що ця цитата?

- У ній Кант говорить про просвіту. Про те, що треба мати мужність користуватись своїм розумом без підказки з боку когось іншого - це і буде просвітою. Це якщо дуже приблизно перекласти. - глибокомудро мовив Суботик.

- Як мудро... Одразу і не збагнеш.

Телесик ще помовчав трохи, розглядаючи листок з велемудрою цитатою.

- Цікаво було б подивитись на готичний собор і порівняти з цим письмом. Суботику, будь-ласка, покажи мені найкращий готичний собор у світі!

- Мабуть, таким шрифтом писались девізи на гербах лицарів! Суботику, будь-ласка, розкажи мені щось про лицарів!

- Уявляю як виглядають книжки таким шрифтом! Суботику, будь-ласка, ходімо до бібліотеки!

Суботик засміявся.

- Ну, я мав das Fingerspitzengefühl!

Телесик вражено не вірив своїм вухам. Останнє слово Суботик вимовив ледь не на одному видиху.

- Ти мав... Що?

Суботик тільки сміявся.

- Вибач! Це слово перекладається як "відчуття на кінчиках пальців"! Тобто, інтуїція. В мене з'явилось відчуття на кінчиках пальців, що тобі сумно і ти бажаєш кудись поїхати! От я тобі і повідомив.

- Овва! - тільки і мовив вражений Телесик. - Яке цікаве слово!

- Авжеж! - підхопив Суботик - Наша німецька мова має таку властивість, що для більш точного виразу ми складаємо кілька слів в одне. Правда, цим часто користуються німецькі юристи для назв законів. Наприклад, один закон в нас має у назві аж 63 літери підряд!

- Таке навіть і не вимовиш...

- Але написати можна! - сміючись відказав Суботик.

- Цікаво було б подивитись на німецьке письмо. Я чув, що німецька мова користується латинським алфавітом... Суботику, розкажи мені про німецький шрифт!

- До речі про написання! Ходімо до бібліотеки, Суботику, мені цікаво подивитись на книжки німецькою мовою!

Телесик і Суботик разом підійшли до Слонових Воріт зоопарку.

- Ого! Та це ж як у Японії!

- Майже! Ворота Берлінського зоопарку справді виконані у східному стилі, як і саксонська порцеляна. Але не тільки цим знаменитий Берлінський зоопарк. Тут проживали найвідоміші у світі тварини, такі як полярний ведмідь Кнут, велика панда Бао Бао та найстаріша у світі горила Фату.

- Дійсно, схоже що Далкий Схід справив велике враження на Німеччину! Тут стільки тварин! Майже як Бременські музики!

- До речі, щодо Бремена! Як казкові персонажі, ми можему туди переміститися і подивитися на Бремен.

- А й справді! Суботику, гайда до Бремена!

- Саксонська порцеляна? А що це таке, Суботику?

Телесик захоплено розглядав величний Берлінський собор. Суботик тим часом йому пояснював:

- Це протестанська церква у Берліні. Собор збудований у неоренесансному стилі. Також він є склепом для німецької лицарської династії Гогенцоллернів. Гогенцоллерни правили безліччю королівств. У соборі є склепи Великого Курфюрста Священної Римської імперії німецької нації та Великого Магістра Тевтонського лицарського ордену з династії Гогенцоллернів.

- Мабуть, це найкращий собор у Німеччині!

Суботик широко посміхнувся.

- Протестантський - так. Але ще є собор у Кельні, з яким пов'язано безліч легенд!

- Овва! Легенди я люблю! Суботику, покажи будь-ласка Кельнський собор!

- Ого! Я багато чув про німецьких лицарів! Хотів би дізнатись про них більше!

Суботик і Телесик раптово опинились на площі перед велетенським собором. Від здивування Телесик аж роззявив рота і задер голову, намагаючись роздивитись дві велетенські вежі величного готичного собору.

Суботик тим часом розповідав:

- Кажуть, колись архітектор Кельна отримав замовлення побудувати найбільший у Німеччині собор, але не знав як це зробити. Тоді до архітектора раптово з'явився диявол і запропонував маленьку угоду - він надасть креслення найвеличнішого собору у світі, а натомість отримає душу архітектора, після того, як проспівають півні. Бідолашний архітектор погодився. Але був врятований його дружиною, яка підслухала розмову. І от, на світанку вона встала і прокукурікала замість півня. Обдурений чорт негайно з'явився, і віддавши креслення, зажадав душі архітектора. Проте тут прибігла дружина архітектора і сказала, що то вона співала, а не півень, а значить, угода не дійсна. На підтвердження її слів дійсно заспівав справжній півень. Розлючений диявол вигукнув: "Нехай настане кінець світу з останнім каменем на цьому соборі!", тупнув копитом і провалився крізь землю. З тих пір, Кельнський собор постійно добудовують.

Телесик слухав мов зачарований. Аж раптом до його вух долинула прекрасна органна музика.

- Що це за музика?

Суботик і собі заслухався.

- Певно, це хтось з наших німецьких композиторів класичної музики. Німці - музичний народ. Про кого з відомих композиторів тобі хотілося б дізнатися?

- Про Ріхарда Вагнера!

- Про Йоганна Себастьяна Баха!

- Про Людвіга ван Бетховена!

Книжка чудових поезій Фрідріха Шиллера вразила Телесика. У передмові було написано, що Шиллер дружив з іншим видатним німецьким поетом Гете, дружба і літературознавча полеміка яких отримала назву "Веймарський класицизм". Шиллер є автором поеми "Розбійники", яка справила величезне враження на тогочасне суспільство. Настільки велике, що влада узялася переслідувати поета за "небезпечне вільнодумство".

Крім того, саме перу Шиллера належить "Ода до радості", покладена на музику великим Бетховеном.

- Цікаво було б дізнатися більше про "Оду до радості".

- Суботику, це зробив той самий Бетховен, про якого я думаю?

Найвидатніший німецький поет та письменник, засновник романтизму Йоганн Гете написав безліч важливих творів, у тому числі - наукові твори з ботаніки. Але справжню світову славу йому приніс "Фауст". Гете дружив з поетом та філософом Йоганном Шиллером та ще кількома німецькими поетами та письменниками, з якими утворився період "Веймарського класицизму".

"Фауст" Гете справив величезний вплив на світову культуру. Образ доктора Фауста та підступного Мефістофеля, що "...частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно здійснює благо", досі вражає навіть сучасного читача, а довершеність рими та форми доводить - перед нами вершина німецької поезії.

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Останній поет романтичної епохи, Генріх Гейне і створив довершені поезії, і водночас полемізував з попередниками. Він почав писати повсякденною німецькою мовою, вміло надаючи віршам легкості та невимушеності. Гейне - найбільш перекладаний поет Німеччини.

Особливо він прославився віршем про Лорелею - міфічну русалку, що сиділа на скелях бурхливого Рейну і чарівним співом заманювала рибалок просто у бурхливі води.

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Державна бібліотека з Берліна мала у внутрішньому дворику вивіску, яка була написана вишуканим готичним шрифтом.

Телесик і Суботик записались як казкові істоти і потрапили до читальної зали.

У розділі німецької класичної поезії стояли такі книжки:

Фрідріх Шиллер. Поема "Розбійники", поезії.

Йоганн Гете. "Фауст"

Генріх Гейне. "Лорелея", поезії.

Розділ казок, майже весь, займали книжки:

Казки братів Грімм.

Розділ сучайної німецької дитячої прози виблискував новенькими палітурками:

Отфрід Пройслер. "Маленька Відьма", "Маленький Привид", "Маленький Водяник".

Пауль Маар. "Що не день, то субота". Гм... Телесику книжка здалася знайомою...

Міхаель Енде. "Нескінченна історія" та "Диявольскигеніальний пунш бажань".

Телесик зацікавлено дивився як Суботик нізвідки дістає вишукані горнятка та тарілки і розкладає їх на столі. Не припиняючи діставати чарівний посуд, Суботик розповідав:

- Порцеляна потрапила у Європу з Китаю, де високо цінувалася шляхетними людьми. Але секретів виготовлення порцеляни китайські майстри нікому не розкривали і пильно стежили за тим, щоб ніхто не дізнався цей секрет. Курфюрст Саксонський, який кохався у порцеляні, наказав саксонським майстрам розкрити цей секрет. І ось, у місті Майсен на мануфактурі німецькі майстри робили експерименти, щоб винайти порцеляну заново. І їм це вдалось. Спершу німецькі майстри копіювали китайські зразки, але пізніше було винайдено власний розпис. Обережно, Телесику, вони дуже крихкі!

Телесик обережно поставив горнятко на стіл і задумливо мовив:

- Здається, я такий посуд вже десь бачив...

- Можливо. - серйозно відказав Суботик. - Бо така порцеляна колись давно продавалася навіть в Україні - у Києві та Полтаві.

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Суботик хитро примружився:

- А чи знаєш, Телесику, що в українській мові слово "лицар" походить з німецької? Німецькою лицар називається der Ritter. Правда схоже? - Суботик змахнув рукою і нізвідки з'явився лицар у білому вбранні з чорним хрестом.

- А я думав, що це з англійської...

- Ні, англійською лицар буде the Knight. Не схоже зовсім. - видно, Суботик образився і замовк, а лицар несподівано зник. Телесику стало ніяково.

- Вибач, Суботику! Здається, у Німеччині тоді було багато лицарів?

- Так, був заснований цілий Тевтонський Орден лицарів-хрестоносців. А ще був Лівонський Орден лицарів, або Орден Меченосців. Та і в інших лицарських орденах було багато лицарів з Німеччини.

- Певно, вони мали свої замки...

- Так, але у всій Німеччині жоден лицарський замок не зрівняється з один таким собі казковим замком!

І що це за замок?

Фрідріх Шиллер написав "Оду до радості" для своїх друзів. Спершу це була "Ода до свободи", але не бажаючи ускладнювати своє і без того непросте становище, поет змінив "свободу" на "радість". Пізніше незадоволений поет писав своєму другові: "Ода далека від реальності. Вона, можливо, для нас, але не для світу, не для мистецтва поезії." І помилився. Набагато пізніше ця ода виявилася таки для всього світу.

А Людвіг ван Бетховен написав музику до цієї оди і включив її до своєї знаменитої Дев'ятої симфонії, що лише збільшило її значущість.

"Ода до радості" була гімном ФРН, Ради Європи, ЄЕС, Європейського союзу. З 2003 року заради рівноправ'я всіх мов було використано лише музику.

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Телесик взяв до рук книжку казок братів Грімм. Ці казки він любив і знав, а з багатьма персонажами цієї книжечки був особисто знайомий. Суботик спостерігав за Телесиком, а потім сказав:

- А ти знаєш, що брати Якоб та Вільгельм Грімм були не стільки казкарями, скільки вченими мовознавцями? Вони задумали написати збірку німецьких казок, і запрошували казкарів до себе додому. Кого там тільки не було! І бідняки і багачі, і купці і поселенці гугеноти. Кожен оповідав щось своє, а брати записували.

- Вченими? А що ж вони досліджували?

- Німецьку мову. Брати Грімм крім казок почали писати "Німецький словник" і відкрили перший німецький пересув голосних. Бачу, з багатьма з цієї книжки ти мабуть знайомий...

Телесик згадав про Бременських музик. - Суботику, мені хотілося б подивитись Бремен. Бременські музики мені колись дуже гарно про нього розповідали.

Суботик та Телесик опинились у горах Баварії, з яких відкривався прекрасний вид на замок Нойшванштайн. Поки Телесик милувався казковим замком, Суботик оповідав:

- Цей замок, що називається Нойшванштайн, побудував останній король Баварії, якого прозвали Божевільний Людвиг. Він був палким шанувальником опер Ріхарда Вагнера, невиправним романтиком і звелів побудувати на честь композитора цілий замок у горах. Зали у цьому замку присвячені сюжетам опер Вагнера. Цей замок тепер усі називають найкрасивішим у Німеччині, але тоді за велику розтрату грошей короля визнали божевільним і віддали під нагляд лікарів.

- Але ж замок просто чарівний!

Суботик знизав плечима:

- Так то воно й так, але тоді думали інакше, ніж зараз. Хоч як там не було, але Божевільний Людвиг був справді божевільним, бо керувати Баварією довелося регенту - його брату принцу Леопольду.

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Найвідоміший у світі німецький композитор Людвиг ван Бетховен прославився тим, що писав музику, навіть втративши слух. Але й до того Бетховен був неймовірно плодовитим композитором, що написав безліч музичних творів. Найплодотворніше композитор працював у жанрі сонати, наприклад, його "Місячна соната" відома чи не кожному меломану. Але і у симфонії Бетховен залишив свій слід. Німецький композитор написав дев'ять симфоній, остання з яких - Дев'ята симфонія - найвідоміша у світі і містить Оду до радості, що стала гімном Європейського союзу.

- Гімн Європейського союзу написаний німцем! Цього я не знав! Суботику, розкажи більше про Оду до радості!

Біля витоків європейської класичної музики стояв Йоганн-Себастьян Бах. Саме його твори давали натхнення усім наступним музикантам Європи. Саме він створив глибокі твори, які вплинули на появу класичної музики. Його "Добре темпорований клавір" і досі є настільною книгою піаністів світу.

Спадщина Баха величезна - понад 1000 музичних творів. Бездонне джерело, з якого черпали наступні покоління музикантів.

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Відомий композитор опери Ріхард Вагнер був суперечливою особою. Ним захоплювалися і його не любили. Іноді, захоплювались настільки, що робили дивовижні вчинки. Наприклад, король Баварії на честь опер Вагнера будував казкові замки, такі як Нойшванштайн.

Вагнер перевернув світ опери, звернувшись до німецьких легенд як джерела натхнення. Дивовижно, як людина, що жила до появи літальних апаратів, змогла засобами музики передати відчуття польоту. Цю мелодію і досі чути у кінострічках або на телебаченні. Вона навіть звучала на Місяці. Це - знаменитий "Політ валькірій" Ріхарда Вагнера.

- А що це за замок такий, Нойшванштайн? Суботику, будь-ласка, покажи мені цей замок!

Отфрід Пройслер дуже полюбляв писати казки про маленьких казкових персонажів з німецької міфології. Наприклад, Маленький Водяник, Маленька Відьма та Маленький Привид. Здавалося б, ці створіння мають бути страшними та небезпечними, але саме ці маленькі Водяник, Пивид та Відьма - добрі, радо допомагають друзям і пізнають світ.

Телесик їх особисто знає, бо вони зустрічалося якось на Світовому Конгресі Казкових Персонажів і весело разом провели час. Там же він і з Суботиком познайомився. До речі про Суботика...

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Телесик йшов повз ряд книжок, аж поки йому в око не впала одна. Він дістав ту книжку і вражено застиг. На обкладинці був... Суботик!

- Суботику, це, здається, книжка про тебе!

Суботик весело відповів:

- Так! Це справді книжка про мене! Мій тато - письменник Пауль Маар. Він мене вигадав і написав, бо колись не знайшов у бібліотеці книжку про доброго героя. І ось він я, улюблений герой німецьких дітлахів! Я знімався у кіно і маю власну сторінку в Інтернеті, щоб діти завжди могли мені написати повідомлення, не чекаючи суботи! Особливої суботи,яка стається, якщо в неділю світить сонце, понеділок приходить по неділі, у вівторок до пана Пляшкера навідується його друг пан Вівторакус, середа припадає на середину тижня, у четвер чотири рази прогримить грім, а в п'ятницю відпускають з роботи.

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Міхаель Енде прославився своїм фентезі-романом "Нескінченна історія" - за його книгою зняли аж два фільми у Голівуді! Телесик зустрічався з хоробрим Атрею, допитливим Бастіяном і був навіть удостоєний аудієнції з Дитинною Царівною і його навіть покатав на своїй спині веселий щастедракон Фухур.

А на прощання йому склали компанію ворон Якоб Кракель та кіт Мауріцію ді Мауро з книжки "Диявольскигеніальноалкогольний пунш бажань" - тепер Телесик більше знав про німецьку мову і не здивувався чудернацькій назві. Кіт та ворон поспіхом попрощались і побігли до своїх хазяїв - лихих чаклунів Вельзевула Домовикуса та його тітки Тиранії. Стежити, аби ті чогось лихого не встигли накоїти. Та-ак, завдання Ради Звірів справді непросте.

Отямився Телесик у бібліотеці, тримаючи у руках книжки Міхаеля Енде.

- Оце так! Видно, ці книжки - справжній квиток до країни Фантазії! Суботику... - А де ж Суботик?

Телесик подивився на Суботика і помітив дещо незвичне.

Телесик і Суботик раптово опинились на площі у зовсім іншому місті.

- Це місто Бремен. Колись воно було частиною Ганзи - союзу німецьких торгових міст. Зараз це промислове місто а заразом і порт.

Телесик помітив фігуру Бременських музик.

- А ось і Бременські музики!

- Це правда! Якщо кинути монетку, то вони заспівають звірячими голосами. Але у Бремені є не тільки цей памятник. Тут є ще глокеншпіль Дому Дзвіночків, що складається з 30 дзвіночків, які зроблені з майсенської порцеляни.

- Дзвіночки з порцеляни?

- Та не простої, а майсенської! Її ще називають саксонською порцеляною.

- А що це за саксонська порцеляна? Цікаво-цікаво!

Телесик, подивившись на Суботика уважніше, помітив, що зелене ластовиння майже зникло з обличчя його друга.

- Ой, Суботику, що з тобою? Де твоє ластовиння?

Суботик весело посміхнувся:

- То я виконував твої бажання! Кожного разу коли ти чогось бажаєш, в мене зникає цятка. Подивись уважно, в мене залишились цятки?

- Так, тільки дві, поруч одна з одною.

- О! Це двокрапка! З допомогою цих двох цяток я можу виконати будь-яке, навіть найскладніше бажання! Але будь обережний, загадай справді щось вартісне!

Телесик подумав, що був би радий ще більше дізнатись про Німеччину. Тому Телесик вирішив почати подорож спочатку і мовив:

Прогулюючись, Суботик і Телесик опинились у тіні лип.

- Як красиво! - вигукнув Телесик, не випускаючи з рук фотоапарат. - Це липи, так?

- Так, це найкрасивіший бульвар у Берліні. Він так і називається - Unter den Linden - тобто, "Під липами". А ще тут знаходяться найважливіші і найкрасивіші будівлі в Берліні, а також багато пам'ятників видатним діячам. Цей бульвар проходить через Тіргартен та Бранденбурзькі ворота. А ще тут міститься Державна бібліотека в Берліні. А ще... - Суботик збився, рахуючи щось на пальцях. - Гадаю, тут надто багато всього, щоб його можна було порахувати.

- Бібліотека? - сказав Телесик. - Мені подобаються бібліотеки! Суботику, ходімо до неї!

- Мені так подобаються ці липи! Цікаво, як виглядає справжній парк в Берліні? Суботику, юудь-ласка, ходімо до Тіргартену!

Полтавська обласна бібліотека для дітей ім. Панаса Мирного

Мотузюк Денис