Посетите наш новый сайт AXMAJS.RU

Запустить

Полтавська обласна бібліотека для дітей ім. Панаса Мирного

Мотузюк Денис

Сер Стів Стівенсон – це псевдонім сучасного італійського письменника Маріо Паскуалотті. Маріо Паскуалотті працює у Болонському університеті на факультеті комунікацій. Він є автором пригодницького дитячого циклу «Школа піратів» та циклу дитячого детективу «Агата Містері». Свій псевдонім він вибрав з поваги до свого улюбленого письменника Роберта Луїса Стівенсона, автора «Острова скарбів».

Агата Містері

Наділена дивовижним чуттям і феноменальною пам’яттю, Агата Містері мріє стати письменницею, але це в майбутньому. Поки що вона — чудовий детектив! Разом із простакуватим кузеном Ларрі, студентом школи детективів, вона подорожує світом, розгадуючи найзаплутаніші таємниці. Допомагають їм відданий мажордом, капосний сибірський кіт і сила-силенна дивакуватих родичів.

Варто взяти його книжку у дорогу!

Анджела Нанетті закінчила Болонський університет і стала вчителькою італійської мови. Вона співпрацювала з Інститутом Італійської енциклопедії, редагувала видання для підлітків «Послання в пляшці». Згодом вона повністю присвятила своє життя творчості і облишила викладання. Анджела Нанетті відома завдяки повістям «Мій дідусь був черешнею» та «Чоловік, який вирощував комети».

Чоловік, який вирощував комети

Мало хто вміє зазирнути в душу дитини так глибоко, як це робить Анджела Нанетті: недарма італійська літературна критика охрестила її «поетесою дитячих душ». У цій книжці, головний герой якої, Арно, живе з мамою на ім’я Міріам і молодшим братом Бруно у хатині поблизу невеликого гірського села, дійсність дивовижно й дуже органічно переплелася з казкою. Це розповідь про велику втрату — і про віднайдення, а ще про те, як важливо попри все зберігати вірність своїм мріям, адже тоді вони неодмінно збуваються, хоч іноді це стається не зовсім так, як ми сподівалися.

Варто взяти її книжку у дорогу!

Сільвана де Марі – письменниця, психотерапевтка, лікарка. Вона працювала хірургом у Ефіопії, потім повернулась до Італії і почала писати книжки. Сільвана де Марі відома фентезійним романом «Останній ельф», який здобув ряд престижних нагород, як і наступний її роман «Останній орк». Серед її нагород – Премія Андерсена та премія Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги.

Останній ельф

Йорш, останній ельф на світі, добре знає, як воно – бути не таким, як решта. Утративши родичів та загубившись посеред спустошеної країни, у якій безперестанку ллє дощ, він утратив надію на порятунок. І тим більше не сподівався, що допомога надійде від найлютішого ворога ельфів – людини, яка тільки й знає, що звинувачувати ельфів у всіх своїх нещастях. Випадкова зустріч із Сайрою та Монсером змінить їхні життя. Люди навчаться вірити у власні сили й згадають, що крім ненависті та страху на світі є інші почуття. А Йорш муситиме відшукати останнього дракона, щоб здійснилося давнє пророцтво, яке стверджує: саме він, останній ельф спричиниться до народження нового світу, де всі істоти житимуть у згоді…

Варто взяти її книжку у дорогу!

З кавою європейців познайомив Юрій Кульчицький, який заснував у Відні першу кав’ярню «Під синьою пляшкою». Але багато рецептів кави вигадали саме італійці. Першим з вчених каву описав італійський ботанік Просперо Альпіні. Але як напій каву почали вживати дещо пізніше. Довгий час каву готували за традиційним рецептом. У двадцятому столітті саме італійці винайшли кавову машину та рецепти напоїв, які ця машина могла виготовляти. Перші кавові машини з’явились у Мілані. Напій, який вони могли виготовляти називався еспресо, тобто «спресований». Крім еспресо італійські бариста вигадали такі напої як лунго (тобто, довгий), ристрето, мока, лате. Коли подають лате, кожен бариста повинен вміти створити візерунок на поверхні напою з молока, який називаються «лате-арт». Дехто може зробити навіть цілу картину. Але найвідомішим кавовим напоєм є капучіно. Назва капучіно походить від монахів капуцинів, які першими здогадались додавати багато молока у каву. Інші ж кажуть, що у Відні був італійський монах капуцин Марко д’Авіано, який і порадив Кульчицькому додати молоко. Недарма ж Папа Римський Климент VIII благословив каву і оголосив її християнським напоєм.

Після такого обіду хочеться прогулятись по Риму

Улюблений десерт італійців – морозиво, яке часто стає у нагоді у спекотний день. Морозиво винаходили у різних країнах незалежно один від одного. Кажуть, ніби рецепт морозива до Італії привіз Марко Поло з Китаю. Але автором першої морозивниці називають італійського архітектора та винахідника Епохи Відродження Бернардо Буонталенті. Завдяки своєму винаходу, Буонталенті створив італійське морозиво джелато, яке презентував Катерині Медичі. Майбутня королева вивезла рецепт до Франції, разом із своїми кухарями. У Франції італійське морозиво популяризував італійський кухар Фраческо Прокопіо, який заснував кав’ярню «Ле Прокіп» у Парижі. Зараз італійське морозиво популярне в усьому світі. У Італії джелато подають у джелатеріях, де майстри досі вручну виготовляють цей десерт.

Краще смакувати це морозиво на вуличках Риму

Мікеланджело Буонарроті прожив довге життя, він служив скульптором дев’яти Папам Римським, а за його життя їх змінилось аж тринадцять! Він перший митець у світі, біографію якого склали ще за життя. Мікеланджело називали втіленням скульптури, хоча він також створював картини і писав вірші, які були покладені на музику. Відомо, що Мікеланджело прохолодно ставився до Леонардо да Вінчі і відверто конкурував з Рафаелем Санті, якого вважали втіленням живопису. Мікеланджело казав, що все, чого досяг Рафаель, було запозичене у нього. І додавав: «Живопис – то брехня, скульптура – то правда». Натхнення для своїх скульптур він черпав з творів «Трьох корон» італійської літератури – Данте, Боккаччо та Петрарки. Скульптурні роботи Мікеланджело мають світову славу. Усім відомі скульптури його різця – «Давид», «П’єта», «Раби». Але не тільки скульптурою відомий Мікеланджело. Найбільша його робота – це розпис Сікстинської капели. Кожен бачив твір «Сотворення Адама», а сам Мікеланджело вважав цей розпис найкращою і найважчою із своїх робіт. Він навіть склав вірша про це, який дивом зберігся до наших днів – Мікеланджело власноруч знищив більшу частину своїх поезій.

Цікаво було б послухати італійську музику

Джоаккіно Россіні видатний італійський композитор, який зміг повернути популярність традиційній італійській опері-буфа. Опера-буфа має комедійний сюжет і покликана розважити та насмішити глядача. Россіні відомий своєю легкістю звучання музики, рухливим та жвавим темпом. Він створював опери для міланських та венеційських театрів. Найвище досягнення композитора – це комедія «Севільський цирульник», яку він створив під тиском обставин. Усі сучасники були переконані у провалі цієї опери, адже вона не на оригінальний сюжет, існували інші опери на ту ж тему й інших авторів. Але ці автори не були Россіні. Хто їх зараз пам’ятає? Зате «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні досі йде у театрах. Пізніші опери Россіні змінюють настрій, звертаючись до героїчних тем. Його пізні опери «Семіраміда» та «Вільгельм Телль» теж дуже популярні, хоча це опера-серіа, тобто, героїчна опера. Цікаво, що багато сюжетів та прийомів для своїх опер Россіні запозичив із традиційного італійського театру «Комедія дель арте». Адже звідки міг узятись цей пронирливий, кмітливий та веселий Фігаро?

От би побувати у Венеції та подивитись на Комедію дель арте!

Джузеппе Верді свого часу створив дуже велику кількість опер. Але усе це могло так і не з’явитись, якби довкола нього не були люди, які вірили у його талант. Батьки подарували маленькому Джузеппе спінет – інструмент, схожий на рояль. А за порадою одного з батькових клієнтів його віддали до школи. Після важкого навчання він став композитором, але зазнав важкої невдачі. Він втратив дружину та дітей, а його оперу освистали. Верді вже збирався покинути писати опери, але директор театру Ла Скала вірив у талант композитора і ледве переконав його спробувати знову. Наступна опера «Набукко» мала приголомшливий успіх і стала класичною. Верді створив ще ряд опер на теми, що хвилювали не тільки його, а й італійців. Він був учасником «Росіорджіменто» - руху за визволення Італії від чужоземного панування, що й наклало відбиток на його творчість. Верді винайшов ряд несподіваних прийомів для виконавців опери. Ці прийоми були настільки характерними для Верді, сміливими та винахідливили, що інші композитори ще довго не насмілювались їх запозичити, щоб уникнути порівняння.

Здається, у Венеції теж слухали його музику... Давайте вирушимо туди!

Венеція – незвичайне і красиве місто, яке розташоване на островах у Венеційській лагуні. Столиця стародавньої Венеційської республіки, яка торгувала з усіма країнами Середземного моря і мала навіть факторії у Чорному морі, свого часу була найвишуканішим та найпрекраснішим містом Європи. Головна вулиця Венеції недоступна для пішоходів – адже це Гранд-канал, яким пропливають баржі, пороми та гондоли. Венеція має біля 400 мостів, найзнаменитіші з яких Міст Ріальто та Міст Зітхань. Назва останнього не така романтична, як здається, адже цей міст пов’язував міський суд та тюрму. І засуджені в’язні важко зітхали, кидаючи останній погляд на прекрасну Венецію. Щоб дістатись до палацу Дожів або собору святого Марка, житель міста повинен скористатись власним човном або заплатити гондольєру, який швидко доставить вас туди, куди потрібно. Венеція поступово опускається під воду, вчені передбачають, що 2098 року місто зникне остаточно у хвилях Адріатичного моря.

Цікаво було б потрапити на Карнавал

Хочу покататись на гондолі

Це правда, що ваш театр походить з цього міста?

Карнавал вигадали венеційські аристократи, які хотіли похизуватись один перед одним розкішним одягом. А традицію вдягати маски пригадали з античної традиції сатурналій, коли стародавні римляни одягали маски на свято Сатурна і раби мали право сидіти за одним столом з патриціями. Католицька церква негативно ставилась до язичницьких пережитків, але нічого вдіяти не змогла. Венеційська республіка проголосила день перед Великим Постом святковим, а свято отримало назву «Прощання з м’ясом», тобто «carne vale». У цей день усі жителі Венеції вдягали маски та свої найкращі костюми, артисти та блазні влаштовували вистави прямо на вулиці. Пізніше ці вистави отримають назву «комедія дель арте». Венеційський карнавал існує досі, а традиція карнавалів з Італії розповсюдилась серед католицьких та протестантських країн. Атмосфера Венеційського карнавалу справді чарівна, романтична та загадкова. Традиції венеційських карнавальних масок посприяли виникненню вуличного театру масок. Зараз у світі існує безліч великих карнавалів, тому для упорядкування, спілкування та обміну досвідом було створено Асоціацію європейських карнавальних міст.

А звідки походить італійська література?

Комедія дель арте означає з італійської артистична або майстерна комедія. Це народний театр, який виник під час карнавалів. Блазні та міми почали розігрувати невеликі гумористичні сценки, але з часом утвердився канон, основні персонажі, які називаються «маски», канва сюжету, яка спирається на імпровізацію. Тому також цей жанр називають «Комедія масок». Кожна маска – це виразний характер, який так чи інакше поводить себе у тих чи інших обставинах. Також зустрічається назва «комедія дзанні», тобто, комедія слуг. Образи хитрих слуг, які водять за ніс дурних господарів з часом вийшли вперед і стали із другорядних головними героями. Арлекін, П’єро, Пульчинелла, Брігелла та Коломбіна стали центральними фігурами і рушіями сюжету, потіснивши Панталоне, Тарталья, Капітана та Доктора. Європейський театр багато чим зобов’язаній італійській традиційній комедії. Це був перший театр, де з’явилась посада режисера, яка називалась капокоміко. Капокоміко як правило був головний актор театру. А у нашому театрі "Комедія масок" капокоміко - я, Арлекін!

А звідки походить італійська література?

Данте Аліг’єрі називають засновником сучасної італійської літературної мови. Він та його послідовники – Франческо Петрарка та Джованні Боккаччо складають «Три корони» італійської літератури. Кожен з них залишив після себе визначний твір світового масштабу. Сучасна італійська літературна мова виникла саме завдяки цим письменникам. Бо італійська мова має велику кількість діалектів, які часто сильно відрізняються від норми. Це тому, що Італія довгий час була поділена на багато дрібних незалежних держав. Данте створив епічну поему «Божественна комедія». Слід пояснити назву – комедія вона не тому, що смішна, а тому, що вона була написана простою італійською мовою. Трагедія вважалась високим жанром і повинна була писатись латиною, а італійська мова використовувалась для комедії, тобто, низького жанру. Петрарка вважається видатним поетом, бо створив довершену форму сонету італійською мовою. Він справив колосальний вплив на усю європейську літературу, у тому числі і на українську. А Боккаччо відомий як геніальний прозаїк. Його збірка ста новел «Декамерон» перекладена усіма мовами світу. Пізніші письменники наслідували стиль Боккаччо. Так у епоху Відродження заклались підвалини італійської літератури.

Мабуть їх важко буде читати... Але я візьму книжечку когось із них у дорогу, буде чим відволіктись.

Ватикан – найменша у світі країна і єдина у світі теократія. Теократія – це державний устрій, у якому усю владу обіймають священики. Владу у Ватикані має Папа Римський, голова католицької церкви. Ватикан є головним центром паломництва християн католицького обряду. Віряни збираються на площі святого Петра перед Великою базилікою послухати проповіді самого Папи Римського. Посеред площі стоїть обеліск, який називають Свідок, оскільки він знаходився над могилою апостола. Спокій охороняє Папська швейцарська гвардія, одягнена у традиційні обладунки, лицарські шоломи і озброєна середньовічними алебардами. Найбільше уяву вражають архітектурні шедеври – собор святого Петра, який збудував сам Рафаель Санті, видатний художник та архітектор епохи Відродження. Майстри Відродження, такі як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та Рафаель, створили безліч шедеврів, які прикрашають папський палац, Сикстинську капелу та собор святого Петра.

Розкажіть більше про Леонардо да Вінчі!

А хто такий Рафаель Санті?

І що ж створив Мікеланджело?

Хотілося б дізнатись більше про Відродження

Піца як страва існувала в Італії ще з античних часів. Римський полководець Луцій Ліциній Лукулл прославився якраз не стільки своїми звитягами, скільки своїми бенкетами та гурманством. Однією з цікавих страв, що подавали гостям Лукулла, була якраз піца – корж із різноманітною начинкою. Бенкети Лукулла у Неаполі пам’ятають і досі, тож піца розповсюдилась по всій Італії. Страва ця була більше для простого народу, але і аристократія теж долучилась до піци. Сталось це так. Одного разу королева Маргарита Савойська вирішила відвідати піцерію і скуштувати «їжу простолюдинів». Піцайола Раффаеле Еспозіто був дуже втішений, що королева вирішила зайти саме до нього. Тож він нашвидкуруч вигадав новий рецепт. Він у піцу поклав червоні томати, білу моцарелу та зелений базилік – у кольорах італійського прапора. Так виникла знаменита піца Маргарита. У Неаполі існує університет піци, де студенти з усього світу дізнаються різні секрети виготовлення італійської піци. Італійці досі мають рецепти, які збереглись ще з часів Римської імперії.

Після такого обіду хочеться прогулятись по Риму

Вічне Місто, або ж Roma Aeterna. Одне з найдавніших міст людства. Розташований він на семи пагорбах на річці Тибр. За легендами, він заснований братами Ромулом та Ремом. Вони були синами бога війни Марса і виховані вовчицею, що мешкала на Капітолійському пагорбі. Коли вони виросли, здобули славу та силу, брати вирішили заснувати місто на якомусь пагорбі біля Тибру. Ромул був за пагорб Палатин, але Рем наполягав на пагорбі Авентин. Брати сильно посварились, і Ромул випадково вбив Рема. Засмутившись, Ромул поховав брата на Авентині і заснував місто, яке назвав на його честь – Рим. Римляни заснували могутню Римську імперію. Імперія була така велика, що вони збудували у Римі храм усіх богів - Пантеон. Жителі стародавнього Риму часто вимагали «хліба та видовищ», тому для розваги громадян було збудовано вражаючий Колізей, який дивом уцілів до нашого часу. На Ватиканському пагорбі Риму зараз знаходиться найменша у світі держава Ватикан, яка займає лише кілька кварталів і має менше тисячі громадян.

Давайте розглянемо архітектурні дива Італії

Нагадайте більше про Римську імперію

Римська імперія – одна з перших імперій в історії людства. Свого часу це була найбільша та наймогутніша держава у Європі. Її досягненнями люди користуються і досі. В першу чергу, це латинський алфавіт. Більшість європейських мов так чи інакше зазнали впливу латинської мови. Римляни вигадали також закони, право, числа, архітектуру. «Римське право» досі є основою до законодавства ряду європейських (і не тільки) країн.«Римські цифри» теж можна побачити, особливо у датах. Римляни цінували скульптуру, яку запозичили у стародавніх греків. У європейських мовах назви місяців узяті саме з римського календаря. До ХХ століття українці користувались календарем, який було складено за наказом імператора Юлія Цезаря. Релігійні свята ми і досі святкуємо за цим календарем. Сучасні італійці досі користуються дорогами, які свого часу проклали римляни до своєї столиці – Риму. Цікаво, що у Римі, столиці колись найбільшої у світі держави, зараз знаходиться найменша у світі країна – Ватикан.

Вирушити до Ватикану

Італія відома різноманіттям своїх архітектурних стилів. Це і не дивно, бо є будівлі, які змогли зберегтись ще з античних часів і простояти дві тисячі років. В першу чергу це римські Колізей та Пантеон. Також з римських часів збереглись акведуки та дороги, які використовуються за призначенням і досі. Після падіння Римської імперії на території Італії утворилась велика кількість середньовічних королівств, які часто були незалежні один від одного, тому і архітектурне різноманіття вражає. Шедеври античної, романської, готичної архітектури та будівлі епохи Відродження та бароко приваблюють натовпи туристів. Дуже відомою архітектурною пам’яткою Італії є Пізаньска вежа, що знаходиться у місті Піза і яка дуже сильно нахилена. Споруджували її безліч майстрів, які, збудувавши черговий поверх, виявляли, що вежа нахилилась ще сильніше і відмовлялись продовжувати роботу далі. Але міська влада Пізи твердо вирішила закінчити будівництво. Недарма кажуть, що архітектура – це музика у камені. Центром чудес мистецтва епохи Відродження у Італії є Ватикан.

Хочеться прогулятись Ватиканом

Відродження, або як ще його називають, Ренесанс – це потужний філософсько-культурний рух у середньовічній Італії, який справив колосальний вплив на всю людську цивілізацію. Цей рух так називається тому, що мислителі, поети, письменники, художники та архітектори середньовічної Італії звернулись до своєї античної спадщини та наново її переосмислили. Майстри Відродження вважали античність довершеним зразком, який потрібно наслідувати на вдосконалювати. Вперше у центр було поставлено не божественне, а людське. Тому філософський рух Ренесансу часто називають гуманізмом, або гуманістичним. Провісниками Ренесансу стали «Три корони» італійської літератури, засновники сучасної італійської літературної мови. Це письменники Данте Аліг’єрі, Джованні Бокаччо та Франческо Петрарка. Потім з’явились видатні майстри Відродження, імена яких відомі усьому світу – Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті. Усім відомі їх геніальні твори, які зараз зберігаються в світових європейських музеях.

А яке місто прославилось своєю музикою?

Рафаель Санті прожив коротке життя. Але за цей час він залишив величезну кількість шедеврів. Молодий та талановитий художник, наближений до Ватикану, мав широке коло багатих та впливових замовників. Рафаель уславився саме як портретист. Вперше у його портретах з’являється психологічність моделі, її душевний стан. Також Рафаель залишив після себе велику кількість Мадонн. Богородицю Рафаель зображав часто далеко від релігійних канонів, часто у побутових обставинах з малим Ісусом на руках. Вершиною творчості Рафаеля є «Сікстинська Мадонна», яка була вівтарним образом. Молодому майстру навіть довірили будувати собор Святого Петра у Ватикані. Також він створював розписи для папського палацу, дуже відомим з яких є «Афінська школа». На цій фресці Рафаель зобразив усіх ключових античних філософів, які були відомі у той час. Проте невдовзі після завершення роботи над картиною «Спас», Рафаель важко захворів, у нього почалась гарячка, яку у той час не вміли лікувати. Художника поховали у Пантеоні в Римі.

Цікаво було б послухати музику, відповідну до цих шедеврів

Найвідоміший геній у світі – це Леонардо да Вінчі. Його вважають зразком універсальної людини, яка може все. Леонардо був художником, інженером, натуралістом, музикантом, письменником та винахідником. Вивчаючи архітектуру та анатомію, Леонардо да Вінчі створив «Вітрувіанську людину», за описом античного римського архітектора Вітрувія. Цей малюнок називають канонічними пропорціями. Саме на цей малюнок стали спиратись художники Відродження при створенні портретів та картин. Сам Леонардо да Вінчі вважав себе в першу чергу інженером і робив винаходи та дослідження. Він дуже мріяв про те, що людина колись зможе літати, тому він досліджував птахів та будову крила, створював схеми літальних апаратів. Він створив навіть пісню «Sogno di Volare». А живопис, завдяки якому усі ним захоплюються, він не сприймав всерйоз, вважаючи його лише способом заробітку. Найвідомішою картиною Леонардо є Джоконда, якою захоплюються і досі. Також відомо, що Леонардо да Вінчі віртуозно грав на лірі, у деяких документах того часу він навіть фігурує як музикант.

Цікаво, як звучала та музика...

Неаполь - прекрасне місто на півдні Італії, недалеко від знаменитого Везувія, вулкана, що знищив античне місто Помпеї. Неаполь вважається батьківщиною піци, тож не дивно, що весь театр "Комедія Масок" у першу чергу вирушив саме до Неаполя - щоб смачно попоїсти та насолодитися красою міста.

Невелика піцерія загубилась серед вулиць Неаполя у старому районі. Італійці дуже полюбляють піцу, тож над назвами піцерій ніхто не задумується. Піцерія дядечка Джандуя мала номер 13, що дуже смішило гостей. Усі ледве вмістились, а П’єро знову сумний – йому не дісталось стільця і довелось сидіти на низькому і незручному табуреті. Офіціанти кинулись обслуговувати гостей, а до столу Телесика підійшла господиня Джакометта і запропонувала вибрати страву. Гамір стояв страшенний, італійці люблять спілкуватись та веселитись.

Італійська кухня має світову славу. Безліч страв, які люди їдять щодня, походять саме з італійської кухні. В першу чергу можна назвати макарони. Кажуть, назву дав один кардинал, якому подали цю страву. Захоплений смаком святий отець вигукнув: «О, ма кароні!», тобто, «О, як мило!». З того часу макарони так і звуться. Італійці знають багато страв з макарон, які називаються «паста». Але якщо макарони подаються з м’ясом, тоді це називатиметься «равіолі». Крім того, італійці їдять спаржу, рис, який називають «різото», різноманітні сири та багато фруктів. Італійці також пишаються своїм соусом "сальса ді помідоро", яким заправляють багато страв італійської кухні.

Італійці їдять багато сиру, серед яких найвідоміші це сир моцарела, горгонцола і пармезан. Італійці не можуть собі уявити піцу без сиру моцарела. Варто зауважити, що вони дотримуються традиції "антіпасто", тобто, закуски перед основною стравою. Незвичайним антіпасто можна назвати морозиво - зі смаком сиру пармезан або часнику. Тому обід може як початись так і закнічитись морозивом, особливо, якщо день спекотний.

На десерт італійці подають тістечка тирамісу. Назва тістечка перекладається як «піднеси мене», бо кожен ласун, який його скуштував, відчуває піднесений настрій. Також подають десерт Пана-Кота, який готується із варених вершків та ванілі. І запивають кавою по-італійськи, рецептів та способів приготування якої існує дуже багато.

Отже, Телесик опинився перед вибором щодо десерту. Що ж вибрати?

Взяти ще один шматочок піци.

Випити італійської кави.

Скуштувати італійського морозива.

Одного разу до міста Телесика приїхав з гастролями театр. Називався він «Комедія Масок». Телесику стало цікаво і він прийшов на виставу. Це був італійський театр і актори у надзвичайних костюмах і у масках жартували, співали та танцювали. Вистава була смішною, Телесику сподобалось і він вирішив познайомитись з акторами. Виявляється, актори – італійські казкові персонажі. Звали їх П’єро, Арлекін та Коломбіна. Телесик аж сплеснув від несподіванки. Як він міг забути! Це ж дуже відома трупа акторів серед казкових героїв! Арлекін тоді зауважив, що у якості покарання за те, що Телесик насмілився їх забути, він мусить обов’язково поїхати до Італії та освіжити пам’ять. П’єро сумно зітхнув та печально подивився на Телесика, Коломбіна хіхікнула і прикрилась маскою. Телесика зовсім засоромили і йому нікуди було подітись. Довелось їхати.

Коли літак Gusy-Lebedi Airlines приземлився у Римі, виявилось, що Телесика зустрічає ледь не весь театр «Комедія Масок». Проте несподіванки на цьому не скінчились – кожен актор до того ж, привів ще й родичів, до троюрідних тітоньок включно. Панталоне, Пульчинелла та Доктор привели своїх онуків, щоб показати «українського гостя», Скарамуш і Тарталья привели своїх кузенів та кузин, серед яких Телесик з подивом впізнав Бураттіно. Ну а на чолі усього цього гамузу стояли Арлекін, П’єро та Коломбіна, яким допомагали Брігелла та Педроліно. Привітання затягнулись надовго… Телесик добряче зголоднів, тож Арлекін запропонував усім разом зайняти піццерію двоюрідного дядька Джандуя, який доводився зведеним братом Труффальдіно і пообідати «по-італійськи».

Вирушаємо до італйського ресторану

...

Італійці відомі як співочий народ. У середньовіччі уся музика була духовною, але італійці створили всесвітньо відомий григоріанський спів. Цю музику канонізував Папа Григорій Великий і відтоді католицька церква вела богослужіння саме з цим розспівом. А прості люди зазвичай співали інших пісень, популярним жанром був мадригал – коротенька любовна пісенька. Коли настала епоха Відродження, італійські гуманісти намагались відродити античну трагедію. Так виник жанр опери, у якому італійці досягли видатного успіху. Крім опери італійські музиканти створили такі жанри як ораторія, кантата, симфонія і концерт. Видатні музиканти потребували видатних музичних інструментів. Усьому світові відоме ім’я видатного скрипкового майстра Антоніо Страдіварі. За скрипками Страдіварі полюють колекціонери та музиканти з усього світу. Кожен скрипаль мріє хоч раз у житті зіграти на скрипці видатного майстра. У сучасній Італії усі ці жанри збереглись і досі залишаються популярними. Григоріанський спів, опера, музика епохи Відродження – усе це і досі слухається і грається.

Я чув, що Венеція теж музичне місто!

Мілан можна по праву назвати культурним та музичним центром Італії. Багато співаків та композиторів походять саме з Мілана. Також Мілан по праву носить титул світової оперної столиці. Опера виникла внаслідок спроби гуманістів Відродження відродити античну трагедію. Ідея створення вистави, у якій поєднувались би спів, танець, сюжет та музика призвела до створення цього жанру. Слово «опера» означає «дія» або «праця». З Італії опера поширилась на усі європейські держави, але Рим ще довго залишався центром мистецтва опери. Найкращим творцем у жанрі комедійної опери-буфа називають Джоаккіно Россіні, а видатним майстром класичної опери називають Джузеппе Верді. Опера потребувала дуже серйозної підготовки, тож не дивно, що спеціально для цього жанру будували окремі театри. Перші оперні театри виникли саме в Італії, а за кордоном такі театри будували як правило італійські архітектори. Найвідомішим у світі оперним театром є «Ла Скала» у Мілані. Кожен композитор мріє про те, щоб його твір поставили у цьому театрі. Кожен співак мріє вийти на сцену, де співали Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Соломія Крушельницька та багато інших видатних оперних співаків.

А хто такий Джузеппе Верді?

А хто такий Джоаккіно Россіні?

Розкажіть більше про італійську музику!

Венеція розташована на островах і помережана каналами. У такому місті просто не обійтись без відповідного транспорту і таким транспортом стала венеційська гондола. Це незвичайний човен, який має асиметричну форму – з одного боку він вигнутий сильніше ніж з іншого. Також гондола має залізний ніс, що називається «ферро» і служить противагою гондольєру, який стоїть на іншому кінці човна. Ферро робиться певної форми і має символіку – ніс гондоли має шість зубців, за кількістю районів Венеції, та заокруглений вершечок, який нагадує про Гранд-канал або капелюх Дожів. Оскільки гондола має пересуватись вузькими венеційськими каналами, вона має всього одне весло позаду. Потрапити у гондольєри непросто, Венеція видає всього 425 ліцензій на гондоли, не більше і не менше. Тож ця професія передається у спадок від батька та сина. Гондольєри дуже романтичні, вони часто співають, коли кермують гондолою. Такий жанр пісень називається баркарола – мрійливі плавні пісні, які чудово звучать під акомпанемент хвиль.

А звідки походить італійська література?

Флоренція – столиця Відродження, саме з цього міста воно і почалось. Це батьківщина видатних геніїв світу – Леонардо да Вінчі, Галілео Галілея, Мікеланджело та Данте. Італійська література отримала поштовх до розвитку саме завдяки Трьом коронам, письменникам епохи Відродження - Данте, Петрарці та Боккаччо. Саме вони створили італійську літературну мову на основі флорентійського діалекту. І вони ж справили великий вплив на італійську літературу. До них італійська література сильно наслідувала французьку, навіть не намагаючись створити щось оригінальне, але і після них італійська література мала великі перерви, коли нові шедеври не створювались. Італійські письменники робили акцент не стільки на художніх творах, скільки на наукових та філософських. Видатним письменником такого напряму був Нікколо Макіавеллі. Його твір «Il Principe» або «Державець» викликав бурхливі суперечки серед політиків Європи. Дехто обурювався, дехто захоплювався, але вплив цієї книги перебільшити важко. Значно пізніше італійська література повернулась до художніх тем. Розвиток італійської літератури припав на період Рісорджіменто, коли італійці намагались скинути чужоземне панування та нарешті об’єднатись в одну державу. У цей час Карло Коллоді створив свою безсмертну казку «Пригоди Піноккіо». Письменник навіть не уявляв, яку популярність здобуде ця казка. Потім знову велику перерву в італійській літературі створила історія. Перша світова війна, встановлення фашистської диктатури Муссоліні, Друга світова війна… Лише після Другої світової війни почалось відродження країни. З дитячих письменників того періоду можна назвати Джанні Родарі, який створив чудові «Пригоди Цибулино», «Казки по телефону», «Подорож Голубої Стріли» та ряд інших дитячих книжок. Сучасні італійські дитячі письменники дуже популярні у світі. Можна назвати такі імена як Сільвана де Марі, Анджела Нанетті та Сер Стів Стівенсон.

Сер Стів Стівенсон - це ж псевдонім?

Розкажи більше про Сільвану де Марі

Розкажи більше про Анджелу Нанетті

Розкажи більше про Три корони

Нарешті Телесика усі зібрались проводжати, приїхали до аеропорту, П’єро плакав, Коломбіна махала хустинкою, натовп гомонів, аж раптом… Арлекін тричі сплеснув руками.

- Ну що таке? – несподівано не в тон буркнув П’єро. Коломбіна втомлено зітхнула. – Ну от, знову… Починається…

- Ні, так не годиться. Де експресія? Де натхнення? Глядач нам не вірить! – Арлекін раптово зробився суворим та діловитим.

Натовп раптово розійшовся, світло погасло, і Телесик опинився на сцені. Усе зникло – Рим, Італія, аеропорт… Арлекін зістрибнув у порожній зал, критично оглянув сцену і розпорядився:

- Нагадую, ми – commedia dell’arte! Тобто, майстерна комедія! Де майстерність? Так, робимо перерву, дайте статистам перепочити. Головні маски – до мене!

- Ну, ти капокоміко, тобі видніше… – ядуче підколов П’єро. Арлекін тільки роздратовано махнув рукою. Вражений Телесик спостерігав, як актори дістали пудрениці, узялись поправляти одяг та перуки. Арлекін же роздавав вказівки:

- П’єро, більше сумовитості. Тримай себе у ролі, я розумію, іноді тебе підхоплюють веселощі, але твоя роль – бути сумним. Коломбіно, потренуйся над сміхом. Панталоне, більше добра у погляді, більше добра! Тебе ж «онуки» сахаються. Докторе! Що це за невпевнені репліки! Доктор має бути самовпевненим! Брігелло, менше моторності, твоя роль - слуга, а не болід Формули-1! Плавніше, плавніше треба!

Телесик не витримав і подав голос:

- Перепрошую, але що відбувається?

П’єро несподівано та весело посміхнувся:

- Відбувається магія, дорогий глядачу. Магія театру!

Арлекін же заплескав у долоні, скочив на сцену і проголосив:

- Так, усі по місцях, як то кажуть…

Подорож до Італії